Правове регулювання питань прав дітей і молоді
Конституція України приділяє велику увагу захисту прав сім'ї і молоді й закріплює основні права дітей.
У ст. 51 Конституції України передбачається: «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою»; у ст. 52 зазначається: «Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей».
У Декларації прав дитини 1959р., одним зі співавторів якої була Україна, підкреслено, що «дитина, внаслідок її фізичної та розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження». На необхідність такої охорони наголошувалось ще в Женевській Декларації про права дітей 1924 р. У ній, зокрема, зазначено, що діти не можуть здійснювати свої права самостійно, а тому потрібна особлива увага з боку суспільства до цієї категорії населення. У цьому зв'язку ООН закликала чоловіків і жінок як нинішніх і майбутніх батьків, громадські організації, місцеві органи влади і національні уряди до того, щоб вони визначали і здійснювали ці особливі права законодавчими та іншими правочинними заходами.
Кожного дня 40 тисяч дітей помирають від недоїдання і хвороб, у тому числі й від СНІДУ, відсутності чистої води і через погані санітарні умови, а також від наслідків, пов'язаних з проблемою наркоманії.
Конвенція ООН «Про права дитини», що була схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. і ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., повинна стати невіддільною складовою національного законодавства.
У ст. 9 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачається: «Держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно застосовуваного закону і процедур, що розлучення необхідне в! інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї...»; у ст. 18 передбачається: «Держави-учасниці докладають всіх зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування»; у ст. 19 передбачається: «Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину».
З огляду на викладене Україна повинна забезпечувати виконання прийнятих нею згідно із зазначеною Конвенцією міжнародно-правових зобов'язань щодо забезпечення механізму реалізації прав дітей і молоді в Україні.
У цьому зв'язку було розроблено Національну програму «Діти України», де зазначається, що одним з найважливіших завдань соціально орієнтованої держави є сприяння розвитку молодої генерації, задоволення її потреб і виконання зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН «Про права дитини» і Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей. Дотримання вимог, передбачених згаданими документами і Національною програмою «Діти України», потребує від Української держави вжиття негайних заходів, спрямованих на пріоритетне й ефективне вирішення питання про юридичні засоби реалізації прав дітей і молоді.
Держава повинна докладати зусилля для забезпечення прав дітей і молоді згідно з міжнародними вимогами. Низка програм і положень, передбачених Конвенцією ООН «Про права дитини», стала важливим кроком до створення механізму реалізації міжнародно-правових зобов'язань. Прикладом є Декларація «Про загальні засоби, принципи державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 р. У ст. 6 цієї Декларації наводяться основні напрямки державної молодіжної політики в Україні:
- Розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки.
- Забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних мож ливостей суспільства.
Створення умов для безпосередньої участі молодих людей у відродженні й розвитку духовних і культурних цінностей українського народу.
в Формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму;
Охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в Духовному і фізичному розвитку.
Держава приділяє багато уваги молодіжній політиці, визначаючи її як систематичну діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій і судовій сферах. Мета молодіжної політики полягає у створенні соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовираження, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.
Перед Національною радою з питань молодіжної політики при Президенті України поставлено завдання вивчення й прогнозування соціальних і морально-політичних процесів у молодіжному середовищі; вивчення і наукового обгрунтування пріоритетних напрямків державної молодіжної політики, концептуальних завдань зміцнення правових і матеріальних гарантій молоді.
Нині Міністерство юстиції України розроблює пропозиції щодо приведення законодавства України з питань прав та інтересів дітей у відповідність з міжнародними нормами; вивчає міжнародну практику з проблем дітей; встановлює тісне міжнародне співробітництво шляхом укладення двосторонніх міжнародних договорів з питань встановлення опіки й піклування і приєднання України до міжнародної Конвенції з питань захисту дітей і співробітництва в галузі міжнародного усиновлення.
У травні 1993 р. у Нідерландах відбулась XVII сесія Гаагської конференції з міжнародного приватного права. На ній обговорювався проект Конвенції про захист дітей і співробітництво в галузі міжнародного усиновлення дітей. Мета розробленого проекту полягає у створенні гарантій для забезпечення того, щоб міжнародне усиновлення здійснювалося з максимальним урахуванням інтересів дитини, з повагою до її основних прав, визнаних у міжнародному праві; створення системи співробітництва між державами для забезпечення додержання цих гарантій і, отже, унеможливленім крадіжок дітей, їх продажу і торгівлі ними.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. передбачає систему заходів охорони дитинства, до яких належать:
• визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами в цій сфері;
• забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
• здійснення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
• встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Водночас зазначений Закон передбачає конкретні права і свободи дитини на життя й охорону здоров'я;
•на ім'я і громадянство;
•на достатній життєвий рівень;
•на вільне висловлення думок і отримання інформації; » на захист від усіх форм насильства;
• на майно; • на житло;
•на освіту;
•на залучення до національної та світової культури;
•на здійснення підприємницької діяльності та ін.
Важливим кроком на шляху до захисту дітей стало прийняття Верховною Радого України Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 р. Цим Законом чітко встановлено правові, соціальні та організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів попередження насильства в сім'ї. Насильство в сім "і — це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї до іншого, що порушують конституційні права і свободи дитини або завдають їй моральної шкоди чи шкоди її фізичному або психічному здоров'ю. Законом визначається кілька видів насильства, що можуть бути застосовані до дитини в сім'ї:
• фізичне -насильство — умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди її честі й гідності;
•сексуальне насильство — протиправне посягання на статеву недоторканність;
•психологічне насильство — дія члена сім'ї на психіку дитини шляхом образ або погроз, переслідування, залякування тощо;
•економічне насильство — умисне позбавлення дитини житла, їжі, одягу, майна чи коштів. Цим Законом передбачено створення кризових центрів та центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї з метою своєчасного захисту дітей і молоді, що зазнають насильства у власній родині.
Другие статьи:
Основные права работников
Кухни шторы
Наращивание волос
Шкафы купе
Ортопедическая физкультура
Юридична відповідальність в екологічному праві
Юридичні гарантії реалізації прав дітей і молоді та їх захист
Послуги повноважного авторизованого реєстратора компаній в офшорній зоні Республіки Маршаллові Острови
Консультация юриста
Суды г. Киева
Управління і контроль у галузі права
Співучасть у злочині
Управління юстиції у м. Києві
Юристы
Адвокат
Правове регулювання питань прав дітей і молоді
Особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх
Юрист
Ликвидация предприятия
Регистрация ООО документы
Регистрация предприятия
Готовая фирма
Представительство в суде
Юридические консультации
Юристов
Юридические услуги
Адвокаты
Излишки жилой площади
Личное подсобное хозяйство
Лишение родительских прав
Коллективное огородное товарищество (2 часть)
Коллективное огородное товарищество
Вынесение судебного решения и хозяйственный суд
Требуется юрист или не требуется юрист?
Юридичний словник (злочини)
Поняття і види стадій злочину
Обставини, що виключають злочинну діяльність
Звільнення від кримінальної відповідальності
Прокуратуры
Государственные нотариусы Киева
