Особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх

За ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підляга­ють особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Особи, які скоїли злочин у віці 14-16 років, підлягають кри­мінальній відповідальності, зокрема, за вбивство, умисне заподі­яння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я поте­рпілого, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особ­ливо злісне хуліганство, умисне знищення або пошкодження дер­жавного, колективного чи індивідуального майна громадян, що спричинилося до тяжких наслідків, за навмисні дії, що можуть викликати аварію поїзда.
Якщо суд визнає, що виправлення особи, яка у віці до 18 років вчинила злочин, не пов'язаний з великою суспільною небезпе­кою, можливе без застосування кримінального покарання, він може застосувати до такої особи примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням (ст. 11 КК Украї­ни). До таких заходів належать:
¦ передання винного під нагляд батькам чи особам, які їх замі­нюють;
¦ передання винного під нагляд педагогічного або трудового ко­лективу за їх згодою, а також під нагляд окремих громадян на їх прохання;
¦ направлення винного до спеціальної навчально-виховної уста­нови для дітей і підлітків. До осіб, що не досягай 18 років, не може бути застосований такий захід покарання, як довічне ув'язнення, а строк позбавлен­ня їх волі не може перевищувати 10 років. У ст. 40 КК України при визначенні покарання враховується, що неповнолітній вік злочинця є пом'якшуючою обставиною.

Слова:

1. суспільна небезпечність;
2. арешт;
3. готування;
4. протиправність;
5. довічне позбавлення волі;
6. винність;
7. завершений злочин;
8. караність;
9. обмеження волі;
10. замах;
11. громадські роботи.

3. У відповідях під якими номерами неправильно визначені примусо-
ві заходи виховного характеру:

1. застереження;
2. покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічно­го віку і має майно, обов'язку відшкодування заподіяних ним майно­вих збитків;
3. передання неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх за­мінюють, за їхньою згодою;
4. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до пове­дінки неповнолітнього;
5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-вихов­ної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує п'яти років, або строк, призначений вироком суду;
6. передання неповнолітнього під нагляд педагогічного або тру­дового колективу за їх згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
7. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-вихов­ної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк не більше трьох років;
8. передання неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх за­мінюють.

4. У Кримінальному кодексі України передбачено два з наведених
далі видів необережності:

1. злочинний умисел;
2. злочинна необережність;
3. пряма необережність;
4. зухвала необережність;
5. злочинна нсохайпість;
6. злочинна самовпевненість;
7. злочинна невпевненість;
8. злочинна недбалість.

5 (завдання підвищеної складності). Використовуючи Кримінальний кодекс України, знайдіть види покарань, які не можуть бути застосовані до осіб у віці 14-16 років.

Питання для самоконтролю

1. Що таке кримінальне законодавство?
2. Наведіть визначення поняття злочину.
3. Які існують види злочинів?
4. Ознаки кримінальної відповідальності.
5. Ознаки складу злочину.
6. Які існують умови необхідної оборони?
7. Умови правочинності затримання злочинця.
8. Умови правочинності крайньої необхідності.
9. За якими ознаками крайня необхідність відрізняється від необ­хідної оборони?
10. Які існують стадії вчинення злочину?
11. Види і форми співучасті.
12. Види кримінального покарання.
13. Що означає добровільна відмова від доведення злочину до завер­шення?
14. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
15. Ознаки системи покарань.
16. Основні та додаткові покарання.

Список рекомендованої літератури

1. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. — Харьков: Основа, 1991.
2. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. — К., 2002.
3. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Мі. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. МЛ. Ба-жанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тадія. — К.; X.: Юрінком Інтер-Право, 2002.
4. Кримінальний кодекс України. Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш // ВВР України. — 2001. — № 25-26.
5. Михайленко П.П. Кримінальне право. Кримінальний процес та кримінологія. — К., 1999.
6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Кан-нон, 2001.
7. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Япо­нии: Общая часть уголовного права. — М.: Юрид. лит., 1991.
8. Преступления и наказания в Российской Федерации: Популяр­ный комментарий к Уголовному кодексу РФ. — М.: Бек, 1997.
9. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под ред. Ю.А. Кар­мазина, Е.Л. Стрельцова. — Харьков: Одиссей. 2001.

Найбільш вільною державою мож­на назвати таку, де люди мають всі людські та суспільні права, які тіль­ки встановлено в світі.
Леся Українка

Другие статьи: